Главные персонажи О. Бальзака

«Гобсек » - твір французького письменника Оноре де Бальзака, написаний в 1830 році, увійшов до зібрання творів «Людська комедія». Головні герої твору Гобсек живуть в уяві кожного читача.

Головні герої Гобсека

• Гобсек,
• Віконтеса де Гранлье,
• Камілла- дочка віконтеси,
• Граф де Борнбрат - брат віконтеси,
• Дервиль - друг їх сім’ї,
• Фанні Мальво (дружина Дервиля),
• Граф Максим де Трай,
• Граф де Ресто і його дружина.

Характеристика Гобсека

Перше враження від образу Гобсека різко негативне.

Це пов’язано з його професією (лихваря) і визначальною рисою характеру (скупість).

Оноре де Бальзак був майстром слова і неабияким знавцем людської сутності. Кожен його літературний образ - це типовий представник якоїсь соціальної групи людей. Письменник вважав, що характер людини формується під впливом оточення. Герої Бальзака - люди далеко не ідеальні. Автор правдиво зображує їх пороки, хоча відкрито не засуджує.

Але його образ набагато глибше. Доведемо це твердження, створивши таблицю «протиріч» поведінки і характеру Гобсека: Гобсек багата людина (всього п’ять чоловік у Парижі можуть зрівнятися з ним по мірі багатств) Боітся афішувати своє багатство. Мізантроп.Ненавідить всю свою рідню. Підтримує дружні стосунки з Дервилем Зосередив у своїх руках владу над світом (… я володію світом, не напружуючи себе) При цьому сам ходить по клієнтам і принизливо збирає платежі Герой, позбавлений яких би то не було людських почуттів: «людина - автомат»; «людина - вексель»; «золотий істукан».

Як відомо, Бальзак дуже прискіпливо вивчав створені ним характери, але він у жодному разі не засуджував дійових осіб своїх творів. Кожен персонаж був глибоко індивідуальним і неповторним. У свою чергу і його герої ніколи не почуваються винними за свої вчинки. Кожен бальзаківський персонаж викладає свою точку зору з пристрасною переконливістю у власній правоті. Лихвар Гобсек не відчуває жодних докорів сумління через свою не зовсім людяну діяльність. І Бальзак, як сторонній спостерігач, його не засуджує. До того ж автор правдиво показує і позитивні риси його характеру : граф спитав у Дервіля, якої він думки про Гобсека, і той сказав, що в цій людині "живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота і вивищена". "Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він буде їхнім опікуном", - сказав Дервіль.

Великодушний чоловік: випробував «почуття жалості» при вигляді насувається злиднів, що загрожує графині де Ресто; Гобсек «майже розчулився «, побачивши кімнату белошвейки Фанні «Дикун» (випробував «злісну радість дикуна, що заволодів блискучими камінчиками» після придбання діамантів графині) Освічена людина: Знає всі тонкощі юриспруденції, добре розбирається в політиці, мистецтві (не випадково автор порівнює його зі статуєю Вольтера - одного з найосвіченіших людей свого часу) Лихвар.

Другий бік цієї постаті, який можна вважати внутрішньою характеристикою героя, відзначається підвищеною емоційністю, бурхливими пристрастями, які людинаавтомат майстерно приховує. Непідробна зацікавленість у кожній людині відображує, з одного боку, пошуки героєм морального виправдання своєї - іноді надмірно жорсткої - поведінки, з іншого боку - його прагнення допомогти тим, хто заслуговує на допомогу. Відкрито проявити свою сутність герой не може, тому що це буде сприйматися суспільством як слабкість, але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боці тих, хто - всупереч обставинам життя - зберігає моральність або хоча б залишки моральності.

“Гобсек - людина честна” У ньому живуть

• «Скнара і філософ»
• «Підла істота й піднесене»
• Він «старий і дитина»
• «Старе немовля»

Отже, Гобсек - складна, багатогранна і суперечлива особистість.

Чому Гобсек вибрав професію лихваря? Яке його життєве кредо?

Відповідь: Гобсек свідомо обрав професію лихваря.

Він вважає гроші товаром, який можна вигідно продати і купити.

Але таким жорстоким герой був не завжди. В юності це був скоріше романтичний, сповнений натхнення юнак. Але життєві обставини схилили його до думки про нікчемність людської природи. Бачачи яким чином впливає на людей золото, як воно їх підкорює - Гобсек прагне отримати таку владу. Все своє життя герой накопичує гроші, вижимаючи їх зі своїх клієнтів, майже нікого не шкодуючи. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх ні на добрі справи, ні на власні забаганки. Він просто ніби колекціонував золото, втішаючись самою його наявністю.

Тому він не бачить нічого аморального в тому, щоб давати гроші в борг під великі відсотки і отримувати від цього прибуток. Такі правила будь-якої торгівлі.

У що вірить сам Гобсек?

Відповідь: Гобсек вірить в безмежну силу і владу золота.

Він заявляє: «Золото - ось духовна цінність нинішнього суспільства».

Висвітлюючи відсталість дворянства, його обмеженість, Бальзак показує Гобсека, який тримає у своїй пам’яті цілі континенти. Він збагнув і основи сучасного йому суспільного ладу, стверджуючи, що скрізь йде боротьба між бідняками і багатіями. Але двадцятирічні поневіряння по світу зробили його байдужим до всього, крім золота. Він зневірився у моральних цінностях. Тому Габсек бездушний. Він упевнений, що з «усіх земних благ» є лише одне достатньо надійне - золото. А з усіх людських почуттів він визнає лише інстинкт самозбереження. Зі скептицизму виріс соціально-політичний нігілізм, бо Гобсек засуджує всіх тих, хто вболіває за своїми близькими. Він вбачає сенс лише у боротьбі бідняків і багатіїв, упевнений, що ця боротьба нескінченна, і тому вважає, що краще бути експлуататором, ніж експлуатованим. Мова Гобсека підкреслює бідність його філософії щодо власної гідності, адже людина, здатна лише на принизливі почуття, не здатна навіть на самоповагу, не говорячи вже про повагу з боку інших людей.

«Ви всьому вірите, а я нічому не вірю. Ну що ж, на сховок свої ілюзії, якщо можете. Я вам зараз підведу підсумок людського життя. Те, що в Європі викликає захват, в Азії карається, Те, що в Парижі вважається пороком, за Азарсков островами визнається необхідністю.

Жив Гобсек надзвичайно скромно, у всьому собі відмовляючи. В нього була неймовірна жага накопичення золота. Герой вважав, що той, хто володіє золотом - володіє світом. Він відчував своєрідну насолоду, коли до нього за позикою зверталися збіднілі аристократи. Гобсек пишався владою над цими людьми.

Немає на землі нічого міцного, є тільки умовності, і в кожному кліматі вони різні … усілякі наші моральні правила та переконання - порожні слова … Ось поживіть з моє, дізнаєтеся, що з усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію, тому ставить себе вище за звичайних людей. Вона вміє доводити іншим людям свою спроможність дотримуватися власних життєвих принципів, уміє підкоряти людей власній волі, завжди досягає того, що оточуючі її люди виконують вимоги, які вона висуває до них. Помітний егоцентризм цієї людини не заважає тому, що вона чутливо, з великою зацікавленістю приглядається до усіх, з ким її зводить доля, активно втручається в життя інших людей тоді, коли вважає це за доцільне. Втім, її поведінка майже завжди відповідає зовнішньому образу, який вона свідомо створює і який сприймається іншими людьми як її сутність. Основні ознаки цього образу: людинаавтомат , яка ніколи відкрито не виражає власні почуття, яку неможливо переконати навіть у дрібничках, погляди й життєву філософію якої неможливо змінити, до почуттів якої неможливо “достукатися”. Декларації, які вона проголошує, на перший погляд, стовідсотково збігаються з її поведінкою, оскільки ця поведінка носить цілком свідомий, виважений та послідовний характер .

Це … золото.

У золоті зосереджені всі сили людства … А що стосується моралі людина скрізь однакова: скрізь йде боротьба між бідними і багатими, скрізь. І вона неминуча. Так краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб інші тебе тиснули «.

Таким чином, Гобсек стверджує, що в світі немає абсолютних цінностей та істин.

У різних народів своя мораль, свої закони, своє поняття про моральність.

Хтось із сучасників Бальзака сказав, що автора "Гобсека" та інших його безсмертних творів не завадило б уважно читати в усіх комерційних училищах. Із творів Бальзака можна багато про що дізнатися - зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, про юридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощів ведення бізнесу.

І лише золото є абсолютною істиною і цінністю в усіх країнах і в усі часи. Тільки золото може дати людині абсолютну, реальну владу над світом.

Тепер ви згадали головних героїв Гобсека, а також риси характеру Гобсека, які багато в чому пояснюють його вчинки.

Повесть написана в 1830 году и впоследствии вошедшая в собрание сочинений «Человеческая комедия».

Повесть «Гобсек» не сразу обрела свой окончательный вид и место в «Человеческой комедии»; она принадлежит к произведениям, сама история создания которых проливает свет на формирование титанического бальзаковского замысла.

Вначале (в апреле 1830 года) она вышла под заголовком «Опасности беспутства» в первом томе «Сцен частной жизни». Первая глава этого произведения несколько раньше, в феврале 1830 года, была опубликована в виде очерка в журнале «Мода» и называлась «Ростовщик». В 1835 году повесть вошла в новое издание «Сцен парижской жизни» и была озаглавлена «Папаша Гобсек». И, наконец, в знаменательном 1842 году Бальзак включил ее в «Сцены частной жизни» первого издания «Челове-ческой комедии» под названием «Гобсек».

Первоначально повесть была разделена на главы: «Ростовщик», «Адвокат» и «Смерть мужа». Это деление соответствует основным тематическим эпизодам, из которых состоит произведение: история ростовщика Гобсека, годы ученичества и начала карьеры стряпчего Дервиля, любовная драма Ана-стази де Ресто, которая во многом привела к преждевременной смерти ее мужа.

Жанр - повесть

Повесть «Гобсек» относится к эпосу, поскольку повесть это средний вид эпоса, и не только поэтому.

Сюжет сосредоточен не на одном центральном событии: истории из жизни Гобсека, связанной с Дервилем и семейством де Ресто, а на целом ряде событий, охватывающих значительнейшую часть жизни Гобсека, например, его детство и молодость.

Эпос, в свою очередь, воспроизводит, запечатлевает не только рассказываемое, но и рассказчика, в данном случае это Дервиль - стряпчий. Это молодой человек, который сделал карьеру исключи-тельно своим трудолюбием и профессиональной честностью. Дервиль - “человек высокой честности” (так отзываются о нем герои произведения). Он друг Гобсека.

Свободная организация времени и пространства в повести. Автор охватывает значительную часть жизни Гобсека, перенося его вместе с читателями в места его молодости и детства.

Повесть написана в прозе, что так же характерно для эпоса.

Основная тема - это тема власти денег (вечная), которая как раз таки и подтверждается на протяжении всего произведения не только отдельными событиями (Графиня вместо запоздалого раскаяния сжигала бумаги, думая, что это измененное завещание мужа. После таких сцен начинаешь понимать, почему Гобсек ненавидел своих наследников.), а и отдельными персонажами (Максим де Трай и др.)

Помимо темы власти денег существует в повести еще ряд других тем, таких как: тема затворничества и отчуждения человека(Гобсека) от общества, тема человеческих и общественных пороков и. т.д.

Ведущим мотивом произведения является мотив власти

Мотив власти денег над человеком и обществом

Мотив власти одного человека над судьбами других людей (Власть ростовщика над Анастази, а в будущем и ее сыне Эрнесто)

Так же присутствуют мотивы:

Мотив супружеской измены

Измена графиней Анастази графу с Максимом де Траем

Мотив поиска сокровищ

Он все перепробовал, чтобы разбогатеть, даже пытался разыскать пресловутый клад - золото, зарытое племенем дикарей где-то в окрестностях Буэнос-Айреса.»

Мотив дружбы старика и молодого человека

Мотив одиночества человека

Мотив скупости и других человеческих пороков

Мотив-характер философа

Мотив-характер человека-трудяги (Фанни Мальво)

Мотив-характер прекрасной девушки (Анастази де Ресто)

Мотив-характер молодого человека-искусителя

Мотив созерцания человеком со стороны окружающего мира

Мотив потери рассудка

Проблемы, которые описывает автор в повести, были столь актуальными и волнующими, что он неоднократно возвращался к ним, постепенно шлифуя свою идею. Главный герой повести - ростовщик Гобсек, который наживается на том, что дает заем под проценты.

Проблема повести О.де Бальзака относится к такому типу как социальный, а именно проблема власти денег над обществом и человеком в отдельности, но это только лишь часть проблематики, как следствие первой проблемы можно выделить и вторую, не менее важную: деградация человеческой личности и морали под действием этой самой власти.

Это была эпоха уныния в лучших человеческих чертах, в нормальных человеческих отношениях, построенных на доверии и уважении. Мир и общество воображались многим тогдашним французам как большой механизм, которым руководят деньги и власть. Интересно, что образы повести «Гобсек» не являются одноплановыми. Они не были однозначными современниками Бальзака: много кто из них имел аналитический ум, умел мыслить самостоятельно, был непересекающейся личностью. Тем не менее, большой механизм, машину, которой руководит золото, было запущено, и она перетирала в своих жерновах судьбы людей или и судьбы целых семей.

В своей повести Бальзак протестует против такого образа общества. Писатель справедливо считает его ошибочным, неестественным, нездоровым. Бальзак подчеркивает, что на основах нельзя строить ни отношения с людьми, ни социум, ни государство, и реалистические образы, утверждают идею возражения нормального устройства общества, где нет таких, как Гобсек, и идею денег и власти, кото-рые, безусловно, должны отступать перед - любовью, порядочностью, благородством. Должны отступать… но, к сожалению, не отступают.

Конфликт между человеком и обществом

Это конфликт «Папаши Гобсека» и общества в котором он живет.

Он отрешен от него. Это одинокий человека, который, однако, сознательно не стремится в общество. Гобсек берет чрезвычайно высокие проценты со своих клиентов, пользуясь их затруднительным по-ложением, фактически разоряет их. Он не верит в человеческую честность, порядочность, в любовь и дружбу. Это характеризует Гобсека как черствого и бессердечного человека.

Социальный конфликт

Оттеснение дворянства буржуазией и распад семьи как следствие власти денежных отношений. (Гобсек-семья де Ресто)

Между отцом и его детьми

«…Но дети!.. Пусть хоть они будут счастливы... Дети, дети!...

У меня только один ребенок! - воскликнул граф, в отчаянии протягивая иссохшие руки к сыну.»

Симейно-бытовой

В рамках семьи де Ресто

Идеологический или философский

Драматический

Трагический(личностный)

Трагедия семьи графа де Ресто, его жены и их детей

Сентиментальный

«Эта девушка казалась феей одиночества.

Передо мной, несомненно, была девушка, которую нужда заставляла трудиться, не разгибая спины, - вероятно, дочь какого-нибудь честного фермера: на лице ее еще виднелись мелкие веснушки, свой-ственные крестьянским девушкам. От нее веяло чем-то хорошим, по-настоящему добродетельным, Я как будто вступил в атмосферу искренности, чистоты душевной, и мне даже как-то стало легче ды-шать. Бедная простушка!»

Повесть - жизнеподобная, так как в ней отсутствуют какие либо фантастические элементы, это история обычных людей, живших в то время, оттеснения дворянства буржуазией. Люди, которым присущи недостатки и достоинства обычных смертных людей, которые живут своей жизнью как часть общества, которые обязаны трудиться, чтобы выжить…

Реализм Бальзака проявляется в повести прежде всего в раскрытии характеров и явлений, типичных для французского общества эпохи Реставрации. В этом произведении автор ставит перед собой цель показать истинную сущность и дворянства и буржуазии. Подход к изображению окружающей жизни в «Гобсеке» становится более аналитичным, так как основывается прежде всего на исследовании средствами искусства явлений реальной жизни, и его выводы относительно общества в целом вытекают из этого анализа.

Художник показывает упадок и разложение старой французской аристократии, (Максим де Трай, семья Ресто). Де Трай показан как обычный альфонс, человек без чести и без совести, не стесняющийся наживаться за счет любящей его женщины и собственных детей. «У тебя в жилах вместо крови - грязь»,- презрительно бросает в лицо Максиму де Трай ростовщик. Граф Ресто гораздо более симпатичен, но и в нем автор подчеркивает такую непривлекательную черту как слабость характера. Он любит явно недостойную его женщину, и, не пережив ее измены, заболевает и умирает.

Характеристика рассказчика и манеры подачи материала

а) Рассказчик не претендует на полную объективность, так как он выражает себя и свое отношение к Гобсеку. Можно сказать даже больше: они были приятелями. Дервиль помогает читателям понять юридические термины и понятия, упоминаемые в произведении.

Гобсек и Дервиль - люди одной профессии.

Благодаря Дервилю мы видим Гобсека как бы “изнутри” (каков он в быту, каковы его человеческие пристрастия и слабости, узнаем его предысторию и взгляды на жизнь).

Дервиль - порядочный человек, поэтому мы можем доверять его мнению.

б) за рамки рассказа фигура Дервиля не выходила, в события рассказчик не вмешивался, в центре повествования был Гобсек, и только Гобсек.

Стиль рассказа

Стиль экспрессивный, так как в повести отображается личность рассказчика: Дервиль - стряпчий. Это молодой человек, который сделал карьеру исключительно своим трудолюбием и профессиональной честностью. Дервиль - “человек высокой честности” (так отзываются о нем герои произведения). Он друг Гобсека.

Стиль речи так же выражает личность Дервиля, как человека образованного и принадлежащего к такой профессии как стряпчий. Успешного человека, честного и порядочного.

Фабула и сюжет повести «Гобсек» совпадают.

Тип сюжета многолинейный

Линия Дервиля, Гобсека и семьи де Ресто

Линия Дервиля и виконтессы де Гранлье

Линия истории и жизни самого Гобсека

Сюжет динамический. Внешний.

Составные сюжета:

пролог

экспозиция

завязка

развитие действия

кульминация

развязка

Верность художественной детали — характерная черта бальзаковского реализма. Создавая образ Гобсе-ка, писатель использует целый ряд определений, позволяющих подчеркнуть и пока-зать читателю психологически сложный характер. За счет гротеска Бальзак добивается особой вырази-тельности образа, в котором органично проявляется бальзаковский синтез романтического и реалисти-ческого начал. Так, в характеристике образа Гоб-сека появляются определения: «человек-вексель», «че-ловек-автомат», «удав ненасытный», «фантастическая фигура, олицетворение власти золота». Мало того, даже фамилия главного героя, вынесенная в назва-ние повести, является таким определением: «Гоб-сек» в переводе означает «Живоглот».

Художественная деталь играет исключительно важ-ную роль и в создании портретной характеристики бальзаковских героев. Как правило, писатель дает сначала общий портрет героя, затем дополняет его отдельными характерными деталями, разбросанными в тексте всего повествования. Так, например, в повести «Гобсек» художественные детали («высох-ший старикашка», «голый череп, желтый, как ста-рый мрамор», «густые черные брови», «беззубый рот», «пискливый голос») не только дополняют и уточняют облик ростовщика, но и раскрывают ка-кие-то очень важные для понимания внутренней сущности Гобсека черты его характера.

Этой же цели служат детали, характеризующие «удивительный, необыкновенный взгляд» Гобсека. Так, глаза ростовщика под пером гениального художника становятся зеркалом его души, отражают его внутренний мир: «бесстрастные», «холодные», «проникающие в самую душу», «угасающие», «туск-лые», «металлические».

В повести «Гобсек» немало страниц посвящено описанию быта героев, окружающей их обстановке. И в этих описаниях точно схваченные писателем детали раскрывают характеры и обстоятельства, в которых находятся герои. Особенно выразительны описания комнаты и кладовой Гобсека, спальни графини Анастази де Ресто.

Комната и кладовая ростовщика: «Комнату загро-мождала дорогая мебель, серебряная утварь, лампы, картины, вазы, книги, превосходные гравюры без рам, свернутые трубкой, и самые разнообразные редкости... В кладовой и гниющие паштеты, и груды всевозможных припасов,.. устрицы и рыба, покрывшаяся пухлой плесенью... тюки хлопка, ящи-ки сахара, бочонки рома, кофе, индиго, табака — целого базара колониальных товаров». Материал с сайта

Спальня графини де Ресто: «На медвежьей шку-ре, разостланной у бронзовых львов, поддерживаю-щих кровать красного дерева, блестел атлас белых туфелек, небрежно сброшенных усталой женщиной по возвращении с бала... По всей комнате раски-даны были цветы, бриллианты, перчатки, букет, пояс и прочие принадлежности бального наряда. Пахло какими-то тонкими духами... И уже нищета, грозившая этой женщине или ее возлюбленному, притаившаяся за этой роскошью, поднимала голову и казала им свои острые зубы».

В этих описаниях перед нами зримо предстают два мира: «мир непомерного, превращающегося в самоцель и таким образом обессмысленного богат-ства» и «мир безумной, разорительной, угрожающей роскоши».

За счет «верности деталей», Бальзак в своих описаниях «достигает такой живописной вырази-тельности, которую можно сравнить лишь с карти-нами старых мастеров». Поэтому не случайно харак-теристику Гобсека Бальзак завершает словами: «Гол-ландец, достойный кисти Рембрандта».

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском

На этой странице материал по темам:

• портретные характеристики гобсека
• портретна характеристика анастази де ресто
• портретная характеристика гобсека
• цитаты характеризующие характер гобсека
• описание комнаты гобсеку

Французская литература

Виктор Ерёмин

Гобсек

«— Хе-хе! — проскрипел Гобсек, и возглас этот напоминал скрип медного подсвечника, передвинутого по мраморной доске»*.

_____________________
* Здесь и деле роман цитируется по книге: Оноре Бальзак. Гобсек. Евгения Гранде. Отец Горио. М.: Правда, 1979.

Кому-то, быть может, слова эти покажутся очередной любопытной деталью характера жестокого ростовщика, но не таков колоссальный гений Бальзака, чтобы любая деталь в его главных произведениях становилась всего лишь чёрточкой обыденности, а не принимала бы на себя смысл вселенского символа. И в данном случае гобсековское «хе-хе» — не стариковский радостный смешок, но тот самый протяжный грохот торжества всемирного капитала, который тешится копошащейся у его стоп серой человеческой массой, жаждущей хотя бы краешком судьбы прикоснуться к его безраздельному могуществу и за эту вожделенную химеру готовую накачивать его бездонную утробу всё новыми и новыми жертвами тщетных надежд.

Бальзака нередко называют величайшим из величайших романистов Франции. По философской наполненности сюжетов, по числу и разнообразию характеров, запечатленных пером великого писателя, по мощи проникновения в глубины человеческого бытия это бесспорно так — величайший из величайших…

Оноре де Бальзак

Оноре Бальзак родился 20 мая 1799 г.* во французском городе Туре**. Семья его происходила из крестьян, но отец его смог выбиться в провинциальные чиновники. Дед Оноре был безграмотным землепашцем по прозванию Вальса. Отец будущего писателя получил образование, стал судейским чиновником и переделал свою фамилию в Бальзак. Оноре же пошёл ещё дальше — воспользовавшись послереволюционной неразберихой, он добавил к фамилии дворянское де и стал именоваться Оноре де Бальзак.
_____________________
* Часто отмечают любопытную деталь — Бальзак родился всего на три недели раньше А.С. Пушкина.
** Тур — ныне главный город департамента Эндр-и-Луара.

Мальчик оказался нелюбимым сыном в доме. От него постарались поскорее избавиться: Оноре не было ещё и девяти лет, когда его отправили в Вандомский коллеж. Располагался он в угрюмом замке, окружённом крепостным рвом с водой. Шесть лет провёл Оноре в этом месте, и за всё время родители ни разу, даже на каникулы, не взяли мальчика домой. Утешением от заброшенности стали для него книги: Бальзак самозабвенно погрузился в чтение, а с двенадцати лет увлёкся сочинительством, и товарищи по коллежу сразу признали в Оноре писателя. Происходило это в самый разгар наполеоновских войн и оккупации Франции войсками союзников.

На шестнадцатом году жизни Бальзак серьёзно заболел, и родители были вынуждены забрать его домой. Образование юноша завершил в Париже, куда вскоре после окончательного разгрома Наполеона под Ватерлоо переехала вся семья Бальзаков.

Уже тогда Оноре был уверен в своей писательской стезе, однако отец заставил юношу изучать право. Ни адвокат, ни нотариус из Бальзака не получился, но судейские конторы, в которых ему довелось потолкаться в годы учёбы, дали писателю многих героев его будущих произведений.

Пришло время, и Оноре твёрдо заявил отцу, что выбрал карьеру литератора. Франсуа Бернар Бальзак, скрепя сердце, вынужден был согласиться на то, чтобы в течение двух лет содержать сына, предоставив ему возможность испытать силы на писательском поприще.

В 1819 г. семья переехала на жительство в Вильпаризи, а Оноре остался в столице и с головой ушёл в сочинительство. Первой из-под его пера вышла провальная историческая трагедия «Кромвель». Она была завершена в 1821 г., после чего отец отказал сыну в содержании.

Чтобы выжить, Бальзак бросился в писание бульварных авантюрных романов, которые издавались и приносили ему минимальные средства. Впоследствии автор отрёкся от этих своих вульгарных экзерсисов.

Попытки Бальзака заработать большие деньги сразу, посредством предпринимательства, с треском провалились и только ввергли его в пучину тяжелейших долгов. Казалось, сама судьба направляла писателя по единственному предопределённому ему пути.

Из-под пера Бальзака выходило одно произведение за другим, а писатель всё ещё не понимал, чему посвящён его труд, и мечтал только о славе. Но со временем количество перешло в качество. По воспоминаниям сестры Бальзака Лоры Сюрвиль* случилось это в 1833 г. Однажды Бальзак воскликнул:
_________________________
* Лора Сюрвиль (1800—1871) — всю жизнь она оставалась самым близким другом писателя.

— Поздравьте меня, я на верном пути к тому, чтобы стать гением!*.
_____________________
* Андре Моруа. Прометей, или Жизнь Бальзака. Собр. соч. в 5-ти томах. Т. 4. М.: АСТ, Астрель, Олимп, 1999.

Писатель решил создать из всех своих романов единое огромное произведение — энциклопедию человеческих характеров, которая получила название «Человеческая комедия». В одном из писем 1834 г. Бальзак разъяснил: «Моё произведение должно вобрать в себя все типы людей, все общественные положения, оно должно воплотить все социальные сдвиги так, чтобы ни одна жизненная ситуация, ни одно лицо, ни один характер, мужской или женский, ни один образ жизни, ни одна профессия, ни чьи-либо взгляды, ни одна французская провинция, ни что бы то ни было из детства, старости, зрелого возраста, из политики, права или военных дел не оказалось забытым»*.
_______________________
* Там же.

Крупнейшим бриллиантом в собрании бальзаковских шедевров стал уже созданный к тому времени роман «Гобсек»*.
___________________
* Роман «Гобсек» был написан О. де Бальзаком в 1830 г. Имя Гобсек переводится с французского как «питающийся всухомятку».

В отечественной критике ростовщика Гобсека нередко пытаются сопоставлять с пушкинским Скупым рыцарем из «Маленьких трагедий»* или с гоголевским Плюшкиным из «Мёртвых душ». Сравнение такое, бесспорно, неправомерно в силу принципиального различия персонажей. Гобсека нельзя рассматривать как просто накопителя, болезненно жадного человека. Сравнив по ходу повествования своего героя с Талейраном** и Вольтером***, Бальзак фактически возвёл его в ранг идеолога современного нам общества, основы которого как раз и закладывались в XVIII — начале XIX вв.
_____________________
* «Скупой рыцарь» был написан в один год с «Гобсеком».
** Шарль Морис Талейран-Перигор (1754—1838) — великий французский дипломат; мастер тонкой дипломатической интриги; беспринципный политик; часто именно его называют отцом современной мировой школы дипломатии.
*** Подробнее о Вольтере см. в Главе 74. «Сочинитель» этой книги; философ является одним из основоположников идеологии современной мировой демократии.

Бальзак не раз подчёркивает, что Гобсек — философ от золота, который наслаждается не самим фактом наличия у него золота, а возможностью, благодаря обладанию богатством, наблюдать со стороны за теми процессами, которые происходят в обществе и людских душах по причине нехватки денег, и ещё больше — возможностью ради собственного развлечения управлять этими процессами с помощью золота. Именно по этой причине Гобсек присвоил себе право высшего судии и сказал о себе:

«— Я появляюсь как возмездие, как укор совести!».

Устами мудрого ростовщика писатель сформулировал основные принципы существования современного нам пресловутого «цивилизованного» мира. Процитируем важнейший в романе монолог Гобсека.

«Нет на земле ничего прочного, есть только условности, и в каждом климате они различны. Для того, кто волей-неволей применялся ко всем общественным меркам, всяческие ваши нравственные правила и убеждения — пустые слова. Незыблемо лишь одно-единственное чувство, вложенное в нас самой природой: инстинкт самосохранения. В государствах европейской цивилизации этот инстинкт именуется личным интересом… из всех земных благ есть только одно, достаточно надёжное, чтобы стоило человеку гнаться за ним. Это… золото. В золоте сосредоточены все силы человечества. Я путешествовал, видел, что по всей земле есть равнины и горы. Равнины надоедают, горы утомляют; словом, в каком месте жить — это значения не имеет. А что касается нравов — человек везде одинаков: везде идёт борьба между бедными и богатыми, везде. И она неизбежна. Так лучше уж самому давить, чем позволять, чтобы другие тебя давили. Повсюду мускулистые руки трудятся, а худосочные мучаются. Да и наслаждения повсюду одни и те же, и повсюду они одинаково истощают силы; переживает все наслаждения только одна утеха — тщеславие. Тщеславие! Это всегда наше “я”. А что может удовлетворить тщеславие? Золото! Потоки золота. Чтобы осуществить наши прихоти, нужно время, нужны материальные возможности и усилия. Ну что ж! В золоте всё содержится в зародыше, и всё оно даёт в действительности».

Именно золото, по утверждению Гобсека, «заставляет знатных господ (сегодня читай: власть имущих. — В.Е.) пристойным образом красть миллионы, продавать свою родину. Чтобы не запачкать лакированных сапожек, расхаживая пешком, важный барин и всякий, кто силится подражать ему, готовы с головой окунуться в грязь».

Согласитесь, этот мудрейший «философ из школы циников» не может встать в один ряд с обыкновенными накопителями. Он слишком велик, слишком грандиозен в своём понимании главных человеческих пороков, чтобы оказаться посредственным стяжателем. Нет! Именно его в романе автор парадоксально определил как человека «самой щепетильной честности во всем Париже»!

В своё время Карл Маркс и Фридрих Энгельс предприняли попытку разработать практическую теорию*, которая позволила бы человечеству выйти из гобсековской ловушки, но, как мы видим на примере гибели Советского Союза, потерпели в этом существенное, если не смертельное поражение. К слову сказать, Фридрих Энгельс незадолго до своей кончины предвидел подобное развитие событий и писал, что ахиллесовой пятой марксизма является слабая разработка теории личностной психологии человека, которой им с Марксом некогда было заниматься, и высказывал надежду, что этой важнейшей проблемой займутся их преемники. Не занялись, и мы стали свидетелями торжества безграничного жлобства, воспетого Гобсеком, над данными свыше, но материально не подкрепленными нравственными идеалами. Более того, сегодня жлобы с помощью награбленного золота наняли торгашескую интеллигенцию, чтобы теоретически обосновать своё право на массовый грабеж народа России. Бессмысленная трата денег! Ведь это уже давным-давно сделал мудрый Гобсек. Он, по крайней мере, имел на это право…
_____________________
* В данном случае марксизм рассматривается как теория, разработанная совестливыми людьми, а не как подрывное учение, заказанное Ротшильдами. Хотя объективные исследования последних лет всё более склоняют к признанию верной ротшильдовской версии.

Роман «Гобсек», невзирая на всю его жизненность, был встречен читателями весьма сдержанно. Отношение к нему не изменилось по сей день. Невзирая на зрелищность, эмоциональную насыщенность и философскую глубину романа, не приходится говорить ни о музыке, ни о живописи, посвящённой этому произведению, хотя, казалось бы, благодатнее тему и не найти.

Кинематограф почти не обращается к великому роману Бальзака. Помимо советских экранизаций можно упомянуть только чешскую постановку 1985 г.

В СССР «Гобсек» впервые был поставлен режиссёром К.В. Эггертом* в 1937 г. Главную роль исполнил Л.М. Леонидов**.
_____________________
* Константин Владимирович Эггерт (1883—1955) — российский и советский драматический актёр и режиссёр. Как актёр работал в Московском художественном театре, Камерном и Малом театрах. С 1924 г. снимался в кинофильмах, а с 1928 г. сам стал режиссёром. Фильм «Гобсек» снимался в 1936 г., а вышел на экраны в 1937 г., в связи с чем возникла некоторая путаница в источниках с указанием года его создания.
** Леонид Миронович Леонидов (настоящая фамилия — Вольфензон) (1873—1941) — русский советский актёр, режиссёр и педагог; народный артист СССР; доктор искусствоведения. С 1903 г. до смерти актер МХТ—МХАТ.

В 1987 г. в СССР вышел совместный советско-французский фильм «Гобсек», снятый на киностудии «Молдова-филм». Режиссёр А.С. Орлов*, роль Гобсека исполнил актёр В.М. Татосов**.
__________________________
* Александр Сергеевич Орлов (р. 1940) — отечественный режиссёр, сценарист, актёр. Наиболее известные из снятых Орловым фильмов — «Женщина, которая поёт», «Странная история доктора Джекила и мистера Хайда» и «Похождения Чичикова».
** Владимир Михайлович Татосов (р. 1926) — советский актёр; творческая судьба Татосова связана с крупнейшими ленинградскими театрами. В кино дебютировал в 1954 г. в фильме «Большая семья», зрителям актёр более всего запомнился по ярким образам, созданным в телесериалах «Соломенная шляпка» и «Крах инженера Гарина».

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Герой наділений безмежною пристрастю - жадібністю до грошей. Величезна сила характеру цього лихваря, його витончений розум і знання людей підпорядковуються одній-єдиній меті - накопичення. Гобсек - жорстокий капіталіст. Він безжально, щодня бореться з конкурентами і нещадно експлуатує клієнтів, Маючи мільйони, Гобсек живе в старій кімнаті, сам ходить до кредиторів, причому пішки, і пишається тим, що платить лише сім франків податків. Опинившись у кімнаті лихваря, Дервіль заглянув у камін і звернув увагу на те, що навіть взимку вогонь ледве-ледве горів.

Складно уявити, що в цьому приміщенні жив справжній мільйонер. Найкраще характер Гобсека розкриває опис запасів, які Дервіль знайшов після його смерті: зниклі харчові продукти поряд з дорогою посудом, книгами, вазами, картинами, і гроші, які лихвар ховав по всій кімнаті. Причиною такого нагромадження товарів була жадібність Гобсека - бажаючи заробити більше, він ставив занадто високі ціни на товар. За словами Дервиля, це було проявом одночасно скупості та своєрідності характеру.

Торкаючись до золота, Гобсек переставав контролювати себе і втрачав розум. В образі героя письменник об"єднав всі свої спостереження за лихварями, банкірами і звичайними людьми, які мають справу з грошима, і створив узагальнений образ - тип, який не є точним відображенням дійсності, але при цьому розкриває глибинну правду про світ людей, що проливає світло на головні закони їх існування.

Педантичний і бездушний («людина-автомат», «людина-вексель»), Гобсек - живе втілення тієї хижацької сили, яка наполегливо пробивається до влади. Уважно вдивляючись в обличчя цієї сили, письменник прагне проникнути у витоки її могутності і непохитної впевненості в собі. Але тут Гобсек повертається своєю другою стороною. Лихвар-практик поступається місцем буржуа-філософу і проникливого аналітику. Досліджуючи закони сучасного світу, Гобсек робить висновок, що головним двигуном, визначальним суспільне життя в цьому світі, є гроші - золото, тому що «в золоті зосереджені всі сили людства... Що таке життя, як не машина, яку приводять у рух гроші? .. золото - ось духовна сутність всього суспільства ». Головний принцип лихваря, філософа - в житті потрібно спиратися на щось таке, що дасть можливість задовольнити власний егоїзм і впливати на інших. Живучи за своїм принципом, Гобсек підпорядковує життя служінню золоту, використовує цілу систему самовиховання і стає одним із справжніх володарів Парижа. Образ Гобсека - реалістичний, але з явними романтичними прикметами. Туман минуле Гобсека, «можливо, колишнього корсаром» і зорали всі моря і океани, «торгував людьми та державними таємницями». Неясно походження величезного багатства героя, повна загадок його справжнє життя. Майже глобальні масштаби особистості Гобсека, винятковий його філософський розум, вся його постать символічна. «Цей дідуган, - говорить Дервіль, - раптом виріс в моїх очах, став фантастичною фігурою, уособленням золота». Але романтичний початок не суперечить суті характеру Гобсека, а підкреслює риси бальзаківського реалізму.

На думку автора, культ матеріального і байдужість до моральних проблем калічать душі людей. Про це свідчить образ Гобсека, який, незважаючи на свої незвичайні природні таланти, деградує і перетворюється на напівавтомат. Письменник вважає, що гроші оголюють і яскраво показують основний людський інстинкт - егоїзм.

Гобсек -- це не бездушна людина-автомат. Це душа, про яку Дервіль казав наступне: “… присягаюсь, що жодна людська душа у світі не знала таких жорстоких випробувань і так не загартувалась, як він”. Це “гартування” не знищило душу людини, а лише додало їй мудрості, змусило її приховувати власні почуття, обережно ставитися до людських стосунків, певною мірою взяти на себе роль людини, яка відновлює справедливість. А справедливість -- це не лише покарання, а й допомога. Коли йдеться про дійсно мудру людину, то виявляється, що її покарання теж стає допомогою -- звичайно, якщо той, кого карають, спроможний це зрозуміти.

Спробуємо підбити основні підсумки “психологічної реконструкції характеру” головного героя повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”.

Письменник зображує сильний чоловічий характер, який було сформовано дуже важкими, можна навіть сказати, екстремальними умовами життя. Це самодостатня людина, яка вміє робити правильні висновки із власних помилок, яка високо поціновує себе, свій моральний досвід, свою життєву філософію, тому ставить себе вище за звичайних людей. Вона вміє доводити іншим людям свою спроможність дотримуватися власних життєвих принципів, уміє підкоряти людей власній волі, завжди досягає того, що оточуючі її люди виконують вимоги, які вона висуває до них. Помітний егоцентризм цієї людини не заважає тому, що вона чутливо, з великою зацікавленістю приглядається до усіх, з ким її зводить доля, активно втручається в життя інших людей тоді, коли вважає це за доцільне. Втім, її поведінка майже завжди відповідає зовнішньому образу, який вона свідомо створює і який сприймається іншими людьми як її сутність. Основні ознаки цього образу: людина-автомат, яка ніколи відкрито не виражає власні почуття, яку неможливо переконати навіть у дрібничках, погляди й життєву філософію якої неможливо змінити, до почуттів якої неможливо “достукатися”. Декларації, які вона проголошує, на перший погляд, стовідсотково збігаються з її поведінкою, оскільки ця поведінка носить цілком свідомий, виважений та послідовний характер.

Другий бік цієї постаті, який можна вважати внутрішньою характеристикою героя, відзначається підвищеною емоційністю, бурхливими пристрастями, які людина-автомат майстерно приховує. Непідробна зацікавленість у кожній людині відображує, з одного боку, пошуки героєм морального виправдання своєї -- іноді надмірно жорсткої -- поведінки, з іншого боку -- його прагнення допомогти тим, хто заслуговує на допомогу. Відкрито проявити свою сутність герой не може, тому що це буде сприйматися суспільством як слабкість, але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боці тих, хто -- всупереч обставинам життя -- зберігає моральність або хоча б залишки моральності.

Добре розуміючи людей, він помічає людські чесноти і своєрідно “винагороджує” їхніх носіїв, допомагаючи ним таким чином, що вони зберігають власну гідність.

У цілому головний герой постає як людина, яка сформована відповідним суспільством, яка добре пристосувалася до умов життя цього суспільства і спромоглася зберегти свої уявлення про мораль, що багато в чому суперечать суспільній моралі. Життєвий досвід підказує цій людині “правильну” лінію поведінки, яка допомагає досягти поваги з боку майже усіх членів суспільства, нав"язати свою волю тим, кому, на її думку, потрібно її нав"язати. бальзак гобсек психологічний

Образ головного героя трагічний, оскільки “боротьба за існування” позбавила його друзів, можливості бути собою, відкрито виявляти звичайні людські почуття. Цей образ можна сприймати як художнє звинувачення суспільства, в якому людина для того, щоб вижити і досягти успіху, має відмовитися від щирості, людських.почуттів, доброзичливого ставлення до інших людей. Ще більше трагізму додає цьому образові те, що це -- характер неабиякої сили, людина неззичайна, чесноти якої, якби вона їх не приховувала, завадили б досягти життєвого успіху. Ціною цього успіху стала втрата людяності, необхідність перетворитися на людинуавтомата, у душі якої було гаряче людське серце, що визначало ставлення цієї людини до себе, до світу, до інших людей тощо.

Узагальнюючи розгляд співвідношення соціального й індивідуального характерів Гобсека, доходимо висновку, що у стосунках героя з переважною більшістю людей домінує саме соціальний характер: старий лихвар поводиться так, як він і має поводитися, виходячи зі свого суспільного становища. Проте саме тоді, коли герой “дозволяє” собі проявити свій індивідуальний характер, ми бачимо справжнього Гобсека, який завжди спрямовує свої зусилля на те, щоб “відновити справедливість” щодо окремої людини. Можливо, таємність і привабливість образу старого лихваря зумовлена саме

цією суперечністю між його соціальним и індивідуальними характером?

“Психологічна реконструкція характеру” Гобсека ускладнюється тим, що цей образ створено на межі романтизму й реалізму, але саме це під час вивчення повісті учнями робить її необхідною: без заглиблення в психологію героя його осмислення школярами буде викривленим, не адекватним авторському задуму і моральноестетичній позиції письменника. Тривалий час Гобсек сприймався лише як цілковито негативний персонаж, своєрідний образзастереження від “влади золота”, але, як ми бачимо, геніальний письменникБальзак створив набагато складніший образ! Відповідно, його осмислення школярами має бути всебічним, що є неможливим без “психологічної реконструкції характеру” одного з найвідоміших образів світової літератури.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Життєвий шлях. Особливості реалістичної манери Бальзака. Iсторiя задуму i створення "Людської комедiї" Оноре де Бальзака. Влада золота в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек". Проблема уявних і справжніх життєвих цінностей у творі О. Бальзака "Гобсек".

курсовая работа , добавлен 16.04.2007


Повесть Бальзака "Гобсек". Анализ обеих сторон сознания Гобсека и выяснения связей и различий между ними. Жадный мелочный старик, наживающийся на чужой беде. Философ, много повидавший и много переосмысливший. Высшее чувство справедливости в душе Гобсека.

творческая работа , добавлен 03.02.2009


Сацыяльны цыкл раманаў О. Бальзака "Чалавечая камедыя": структура, асаблівасці. Адлюстраванне тэмы падзенне нораваў у галоўных вобразах раманаў О. Бальзака "Бацька Горио" і "Гобсека". Раманы О. Бальзака "Бацька Горио" і "Гобсека" і іх праблематыка.

курсовая работа , добавлен 11.06.2012


Короткі відомості про життя та творчість Оноре де Бальзака. Всесвітньо відомий твір "Гобсек" - перший крок на шляху до "Людської комедії". Бальзак та Евеліна Ганська. Філософські погляди великого романіста. Характеристика художнього світу митця.

презентация , добавлен 17.06.2010


Создание повести "Гобсек", персонажи и композиция. Колорит портрета и обобщение существенных черт человеческой натуры в образе парижского ростовщика. История жизни и романтические стороны образа. Изображение власти золота и жизни французского общества.

реферат , добавлен 19.10.2009


Биография выдающего французского писателя Оноре Бальзака, этапы и факторы его личностного и творческого становления. Анализ произведения данного автора "Гобсек": история возникновения новеллы, композиция, портрет ростовщика, трагедия семьи де Ресто.

реферат , добавлен 25.09.2013


Образи скупих і користолюбців, людей пожадливих на матеріальні достатки у світовій літературі. Характеристика персонажів: пана Плюшкіна українсько-російського письменника Гоголя, Гобсека Оноре де Бальзака, Терентія пузиря з комедії I. Карпенка-Карого.

презентация , добавлен 16.03.2015


Французький реалізм ХIХ ст. у творчості Оноре де Бальзака. Аналіз роману "Батько Горіо" О. де Бальзака. Проблема "батьків і дітей" у російській класиці та зарубіжних романах ХІХ століття. Зображення влади грошей у романі О. де Бальзака "Батько Горіо".

курсовая работа , добавлен 28.05.2015


Актуальність сучасного дослідження проблем та складності характеру Холдена Колфілда. Побудова образу головного героя повісті на сплетінні фізичної недуги та повільного звільнення Холдена від егоцентричності. Холден Колфілд як аутсайдерький тип героя.

реферат , добавлен 01.03.2010


Изучение жизненного пути Оноре де Бальзака, чьи романы стали эталоном реализма первой половины XIX в. Анализ его произведений. Исследование специфики художественной типизации персонажей Бальзака. Характеристика эстетических истоков критического реализма.